Category Archives: Оздоровление

Home / Archive by category "Оздоровление"

Методичні особливості побудови програм оздоровчого плавання для осіб середнього та літнього віку

Фетісова В.В., к.мед.н.,

доцент кафедри фізичної реабілітації і рекреації ЗНТУ


Анотація

У статті наведені результати анкетування 112 фізкультурників, що займаються в групах здоров’я з плавання, запропоновані принципи побудови програм оздоровчого плавання, рекомендована формула для дозування фізичного навантаження за частотою серцевих скорочень із урахуванням віку й рівня фізичної підготовленості осіб середнього й літнього віку.

Аннотация

В статье приведены результаты анкетирования 112 физкультурников, занимающихся в группах здоровья по плаванию, предложены принципы построения программ оздоровительного плавания, рекомендована формула для дозирования физической нагрузки по частоте сердечных сокращений с учетом возраста и уровня физической подготовленности лиц среднего и пожилого возраста.  

The annotation

In article the results of the questioning of 112 athletes, who are engaged in the swimming health groups are given, the construction principles of the health swimming programs are offered, the formula for dosing physical activity on frequency of intimate reductions in view of age and a level of physical readiness of persons of an average and old age is recommended.


  

Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій.

З метою зміцнення здоров’я населення, збереження працездатності, поліпшення демографічної ситуації й підвищення ефективності медико-санітарної допомоги Кабінет Міністрів України затвердив Міжгалузеву комплексну програму «Здоров’я нації на 2002-2011 рр.» [1]. Пріоритетним напрямком програми є розроблення і реалізація міжгалузевих стратегій, спрямованих на пропаганду, формування і заохочення здорового способу життя, поліпшення стану здоров’я населення, зниження рівнів захворюваності, інвалідності, смертності, подовження активного довголіття і тривалості життя, що відповідає лінії політики досягнення здоров’я для всіх в Європейському регіоні ВООЗ [2, 3].

Оздоровчий напрямок відновної медицини включає використання активних занять фізкультурою й спортом з метою підвищення функціональних резервів організму в осіб, ослаблених у результаті несприятливих дій факторів середовища й діяльності. При такому підході перевагу надають фізичним вправам помірної інтенсивності з поступовим її збільшенням [4,5]. Але доведено, що фізичні навантаження корисні тільки за наявністю певних умов. Рядом дослідників були розроблені схеми, методики оптимізації індивідуальних фізичних навантажень залежно від стану здоров’я, рівня фізичної підготовки [4,5,6].

Роль плавання, як діючого засобу в оздоровленні й загартовуванні організму, важко переоцінити. Сприятливий вплив водного середовища на організм людини вивчено в достатній мірі: суттєве зменшення ваги тіла, полегшення відтоку крові від периферії до центру, виникнення стану, близького до невагомості, масажна дія водяних потоків на тіло людини. Дозоване плавання впливає на зменшення ЧСС і поліпшення складу крові, що заощаджує резерви серцево-судинної й дихальної системи, а також підвищує захисні сили організму  [7].  

У силу специфіки занять плаванням в умовах водного середовища кровообіг має ряд особливостей. При горизонтальному положенні тіла полегшується робота серця, тому що в цих умовах не доводиться переборювати гідростатичний тиск крові. Збільшенню серцевого викиду сприяють глибокий подих плавця, участь великих м’язових груп й їх ритмічна діяльність, відсутність значних статичних зусиль, тиск води на венозні судини. У людини в положенні лежачи систолічний об’єм крові трохи більше, ніж у положенні сидячи й стоячи. Тому при плаванні він збільшується в порівнянні з вихідним рівнем у меншому ступені, ніж при інших фізичних вправах. При плаванні виникають менш значні зсуви з боку інших показників серцево-судинної системи, тобто навантаження на серце плавця відносно менше [8].

Поряд із кардіореспіраторною системою, значна роль належить енергетичним можливостям організму. На енергетичний обмін впливають висока щільність і теплопровідність водного середовища, в результаті чого на кожен метр шляху під час плавання витрачається в 5-10 разів більше енергії, ніж при ходьбі з тією же швидкістю. Інтенсивність окисних процесів при перебуванні у воді в кілька разів підвищується, і тіло втрачає додаткову кількість енергії [9].

Проте, на нашу думку, нерозкритими залишається частка питань щодо медичного обґрунтування величини фізичних навантажень та особливостей занять оздоровчим плаванням для осіб середнього та літнього віку.

Мета дослідження.

Виявлення знань, навичок у осіб середнього та літнього віку в групах здоров’я з плавання для запропонування рекомендацій щодо оздоровчих тренувань.

Методи дослідження.

Анкетування, ретроспективний аналіз та узагальнення літературних джерел, педагогічні спостереження.

Результати досліджень та їх обговорення.    

В дослідженні брали участь 112 осіб середнього та літнього віку в групах здоров’я з плавання. Серед них було 67 чоловік та 45 жінок віком від 35 до 68 років Фізкультурникам було запропоновано такі питання:

  1. «Чому Ви вибрали саме цей спосіб оздоровчих тренувань?»
  2. «Що є для Вас критерієм вибору інтенсивності фізичного навантаження при плаванні?»
  3. « Чи звертаєте Ви увагу на дихання під час плавання?»

Як виявилось, більшість респондентів (78%) вибрали саме оздоровче плавання тому, що вважають його найбільш гармонічним, сприятливим та найбезпечнішим видом фізичного навантаження. Серед опитуваних 34% вважають, що саме тренування у воді найкраще сприяють зменшенню надлишкової ваги тіла (переважно жінки). Тільки 20% фізкультурників зробили акцент на тому, що плавання підвищує стійкість організму до простудних захворювань та має загартовуючий ефект, і лише 12% респондентів вважають плавання корисним для роботи серця та сосудів.

Стосовно другого запитання, виявилось, що основним критерієм вибору інтенсивності фізичного навантаження (91%) були суб’єктивне комфортне самопочуття, відсутність задишки, втоми. Лише 7% контролювали свій пульс під час плавання. Проте, 2% опитуваних плавали до почуття різкої втоми.

Усього 6% респондентів звертали увагу на видих в воду під час плавання, хоча це має суттєве значення.                  

У зв’язку з віковими особливостями людей середнього й літнього віку (зниження еластичності стінок кровоносних судин, атеросклероз та інш.) тренування в плавальному басейні повинні проводитися в аеробній зоні енергозабезпечення, тому, що утворення кисневої заборгованості в цьому випадку може призвести до спазму коронарних судин. Це значить, що інтенсивність навантаження повинна бути не вище рівня порога анаеробного обміну. Цей показник аеробних можливостей організму може значно варіюватися залежно від віку й рівня фізичної підготовленості. Найбільш фізіологічно обґрунтованим є дозування інтенсивності навантаження у відсотках від максимального споживання кисню (МСК), що досить точно можна визначити за частотою серцевих скорочень (ЧСС) тому, що між цими показниками існує пряма кореляційна залежність. У починаючих любителів плавання навантаження повинне відповідати 50-60% МСК, а в фізкультурників з багаторічним стажем занять воно може досягати 75-80% МСК, що відповідає рівню їх індивідуального порогу анаеробного обміну. Більш висока інтенсивність занять в оздоровчій фізкультурі вважається недоцільною.

Для дозування фізичного навантаження при плаванні за ЧСС з урахуванням віка і рівня фізичної підготовленості рекомендуємо модифіковану формулу M. Karvonen для розрахунку «робочого» пульсу у воді:

РПВ = [ ( ЧССпор – ЧССсп ) × N ] : 100 + ЧССсп – 17,

де  РПВ – «робочий» пульс у воді, уд./хв1;

ЧССпор  – (200 – вік), уд./хв1;

ЧССсп – ЧСС спокою, уд./хв1;

N – задана величина інтенсивності навантаження, %.

   Діапазон безпечних навантажень, що мають тренуючий ефект,  в оздоровчій фізкультурі, залежно від віку й рівня підготовленості, може коливатися від 60 до 80% Тренування з більш високою ЧСС в оздоровчому плаванні не можуть бути визнані доцільними, тому що будуть мати явну спортивну спрямованість.

Максимальний оздоровчий ефект для людей середнього віку мають тренування з тривалістю 40-60 хв.

 Інтенсивність навантаження визначає й інші фізіологічні ефекти тренування. На початковому етапі (перші 3-4 місяці регулярних занять) рекомендується   60%-ова інтенсивність навантаження. В цей період повинно відбуватися поліпшення суб’єктивних показників здоров’я: самопочуття, сну, настрою та інш. Надалі, при збільшенні інтенсивності навантаження до 80%, спостерігаються позитивні морфофункціональні зміни в організмі. Під впливом систематичних оздоровчих тренувань покращується капіляризація кістякових м’язів і міокарда, підвищуються функціональні можливості кардіо-респіраторної системи, відбувається економізація діяльності серця.

Оптимальна частота занять для починаючих плавати – 2-3 рази на тиждень. Більша частота тренувань може привести до перевтоми й травм опорно-рухового апарату, тому що відновний період після занять у людей середнього віку збільшується до 48 годин. Інтервали відпочинку між заняттями залежать від величини тренувального навантаження. Вони повинні забезпечувати повне відновлення роботоспроможності до вихідного рівня. Тренування у фазі неповного відновлення неприпустимі для осіб, що займаються оздоровчою фізичною культурою тому, що адаптаційні можливості людей середнього, а тим паче літнього віку, обмежені. Чим більше величина тренувального навантаження, тим більш тривалими повинні бути інтервали відпочинку. При триразовому тренуванні (по 40-60 хв) тривалість відпочинку 48 годин забезпечує повне відновлення функцій організму.

Для починаючих оздоровчі тренування з плавання доцільно використовувати  повторний метод навантаження – чергування відрізків плавання з періодами для відпочинку. Під час відпочинку рекомендується виконання видихів у воду (10-15 разів, співвідношення вдиху та видиху 1:5) до достатньо повного відновлення частоти подиху і ЧСС. Протягом першого місяця тренувань пропонуються відрізки довжиною 100 метрів, з початку другого – 200 метрів, на третьому місяці подовжити відрізки до 300-400 метрів. Основним методом тренування для любителів оздоровчого плавання зі стажем  є рівномірний метод (навантаження з відносно постійною інтенсивністю), який сприяє розвитку загальної витривалості. В середньому, через чотири-п’ять місяців від початку систематичних тренувань, пропонується безперервне плавання в рівномірному темпі тривалістю 40-60 хв 3 рази на тиждень.  

Оздоровче тренування рекомендується починати з короткої розминки на суші (тривалість 3-5 хв). Розминка включає вправи на розтягування та розігрів м’язів нижніх і верхніх кінцівок для профілактики травм опорно-рухового апарата. Основна частина тренування складається із плавання оптимальної тривалості й інтенсивності, що забезпечує необхідний тренувальний ефект. В заключній частині заняття рекомендується виконання плавальних вправ зі зниженою інтенсивністю, що буде забезпечувати більш плавний перехід від стану високої рухової активності до стану спокою.

На початку оздоровчого плавання, коли рівень фізичної підготовленості низький і руховий апарат практично повністю детренований у результаті багаторічної гіподинамії, рекомендується плавати способом брас. Плавальні рухи в брасі виконуються під водою й менш стомлюють, на відміну від інших способів плавання. Просування вперед відбувається за допомогою синхронних гребків руками і поштовхів ногами. Вдих рекомендується виконувати на початку кожного гребка, видих у воду збігається з поштовхом ногами. В подальшому, для підвищення рівня фізичного навантаження, рекомендується переходити на інші способи плавання: кроль на груді або на спині. При плаванні кролем на груді плавець виконує по черзі рухи руками й удари ногами. Глибокий вдих виконується наприкінці кожного третього гребка з поворотом голови убік. Після вдиху голова повертається вниз для повного видиху у воду, розподіляючи його на весь час, що залишився до наступного вдиху. При плаванні кролем на спині також, як і на груди, виконуються по черзі рухи руками й удари ногами. Вдих сильний глибокий через рот і видих повільний через рот і частково через ніс.

Вибір оптимальної величини інтенсивності тренувального навантаження, а також тривалості й частоти занять визначається рівнем фізичного стану осіб, що займаються. Індивідуалізація тренувальних навантажень в оздоровчій фізичній культурі є найважливішою умовою їх ефективності. У противному випадку тренування не тільки можуть заподіяти шкоду організму, але й стати небезпечними для життя.     

До початку та під час оздоровчого тренування в басейні рекомендується лікарський контроль, а  також регулярний самоконтроль.

Висновки.

Проведені дослідження показали низький рівень знань фізкультурників-плавців середнього та літнього віку щодо принципів будування оздоровчих тренувань з плавання.

Використання запропонованих рекомендацій допоможе тренерам та любителям плавання уникнути різних ускладнень та підвищити рівень здоров’я.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Постанова КМУ «Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002-2011 роки» от 10.01.2002 № 14.
  2. Спортивна медицина України : історія, сьогодення та майбутнє / За ред. проф. В. В. Клапчука та Засл. лікаря України Ю. П. Дехтярьова. – Київ-Дніпропетровськ : Деліта, 2006. – 156 с.
  3. «Здоровье-21 : Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе ВОЗ». – Копенгаген : ВОЗ, ЕРБ. – 1999. – (Европейская серия по достижению здоровья для всех), № 6. – 310 с.
  4. Разумов А. Н. Основные направления интеграции профилактических технологий в восстановительной медицине / А. Н. Разумов // Вестн. физиотерапии и курортологии. – 2005. – Т. 11, № 2. – С. 111-114.
  5. Апанасенко Г. Л. Медицинская валеология / Г. Л. Апанасенко, Л. А. Попова. – К. : Здоров’я, 1998. – 243 с.
  6. Мурза В. П. Методи функціональних досліджень у фізичній реабілітації та спортивній медицині / В. П. Мурза, М. М. Філіппов. – К. : Університет «Україна», 2001. – 96 с.
  7. Оздоровительное, лечебное и адаптивное плавание / Морозов С.Н., Попов О.И. [и др.]; под ред. Н.Ж. Булгаковой. – М.: Изд. центр «Академия», 2005. – 432 с.
  8. Коц Я. М. Физиология плавания : Мет. разраб. для студентов, аспирантов и преподавателей / Коц Я. М. – М. : ГЦОЛИФК, 1983. – 41 с.
  9. Головина Л. Л. Физическая характеристика плавания / Головина Л. Л. – М. : ГЦОЛИФК, 1980. – 25 с.

Люди которые создали себя заново

ГолболВопреки диагнозам эти люди не только победили недуг, но и нашли себя в жизни. Накануне Дня инвалида они рассказали, как им это удалось.

25 лет назад на базе днепропетровского предприятия для слепых «Проминь» была создана команда по игре в голбол – адаптированный для слепых людей вариант футбола. Бессменный тренер – Надежда Усенко. Под её руководством команда стала неоднократным призером соревнований различных уровней. Последнее достижение – третье место на Кубке Украины по голболу, проходившему в Полтаве в ноябре 2008 года. Следующей весной – Чемпионат Украины. Сейчас – небольшая передышка, тренировки проводятся 1-2 раза в неделю, по три часа.

Всем участникам на глаза надеваются специальные очки, полностью светонепроницаемые. Внутри полого мяча установлены 6 колокольчиков. Спортсмены ориентируются только на звук. Как и в обычном футболе задача игроков – не пропустить гола. Для этого игроки падают на пол возле ворот, пытаясь закрыть их своими телами. Если во время игры коснулись очков на глазах, – судья объявляет пенальти. «Просто отбитый мяч не засчитывается, – уточняет тренер, – мяч надо удержать в руках. Голбол – это игра, которую они не видят, а чувствуют сердцем. Это настоящие спортсмены!».

«Спорт – это единственное, что я нахожу в жизни»

– улыбается Игорь Белокрыницкий, голболист, – мне папа еще в детстве подсказал, как слепому можно вести здоровый образ жизни. А спорт дает еще и возможность выезжать за границу, общаться, знакомится с такими же, как и я. Моя мечта – параолимпийское золото!

Игорь Чебанов – голболист со стажем. Несколько лет назад он привел на тренировки и свою супругу – Юлию. До появления в семье дочки Ирочки супруги играли в одной команде. Теперь же мама и дочурка «болеют» за папу, гуляя возле спортивного зала.

— В начале тренировок бывают и травмы и ушибы, – говорит Игорь, – но в последствии мы уже так хорошо обучаемся ориентироваться на слух, что серьезных травм удается избежать. Главное – не боятся, и верить в свою удачу.

Вильма Рудольф человек-легенда

Вильма РудольфЕсли вы ищете пример невероятного мужества, заключённого в женском теле, обратитесь к биографии хрупкой бегуньи Вильмы Рудольф. Имя этой женщины навеки останется не только в истории лёгкой атлетики, но и в любой книге о великих людях.

Вильма была 20-м (!) по счёту ребёнком в семье рабочего табачной фабрики в посёлке Сент-Бетлехем, штат Теннесси. То ли врождённая слабость организма, то ли нехватка заботы и внимания со стороны родителей, но что-то спровоцировало у девочки в совсем раннем возрасте чуть ли не все известные болезни. За несколько лет будущая звезда лёгкой атлетики переболела пневмонией и скарлатиной, коклюшем и двусторонним воспалением лёгких. Но самый заметный след в её жизни оставил полиомиелит. Именно эта болезнь частично парализовала левую ногу Вильмы. Кроме того, с каждой неделей нога будущей спортсменки всё больше сохла и выворачивалась. Диагноз врачей — инвалидное кресло или в лучшем случае медицинские ходули. Тогда Вильме было четыре года.

   «Мой врач сказал мне, что я никогда не буду ходить. Моя мать сказала мне, что буду. Я поверила маме».

   К 12 годам Вильма заметно окрепла и даже начала заниматься спортом. Больше всего ей пришлись по душе лёгкая атлетика и баскетбол, в которых она демонстрировала отличные результаты.

Когда Вильме исполнилось 14 лет, судьба свела её с университетским тренером по лёгкой атлетике. Он разглядел в обыкновенной американской школьнице будущую звезду спорта и пригласил девочку на тренировки в свой спортивный лагерь. С того момента Вильме понадобилось всего два года, чтоб оказаться на Олимпиаде в Мельбурне. Олимпийский дебют принёс девушке бронзовую медаль за эстафету 4 х 100 м, а также уверенность в необходимости продолжать развиваться в этом направлении.

Следующим масштабным соревнованием, на котором спортсменка продемонстрировала свой спортивный гений, были Олимпийские игры в 1960 году, проходившие в Риме. Тогда Вильме удалось повторить мировой рекорд, пробежав 100 метров в полуфинале за 11,3 секунды. Но уже на 200-метровой дистанции девушке удалось установить новый рекорд — 22,9 секунды. Этот результат и принёс американкам первое в истории Олимпиады золото на 200-метровке. В общей сложности за свою спортивную карьеру Вильме удалось трижды стать трёхкратной чемпионкой Олимпийских игр, не говоря уж о других соревнованиях.

«Когда солнце светит, я могу делать всё. Для меня нет слишком высоких гор, нет и никаких проблем, которые невозможно преодолеть».

История Вильмы Рудольф — подтверждение того, как даже маленький ребёнок, обладая сильным желанием жить, может перебороть любой недуг и стать после него в десятки раз лучше своей «предыдущей версии».

Кількісна оцінка рівнів фізичного здоров’я школярів та шляхи удосконалення лікарсько-педагогічного контролю

 

Фетісова В.В., к.мед.н.,

доцент кафедри фізичної реабілітації і рекреації ЗНТУ

У статті наведені результати дослідження рівнів фізичного здоров’я учнів старшого шкільного віку. Використовується експрес-система оцінки фізичного стану Г.Л. Апанасенка. За даними результатів дослідження було доведено, що 69% хлопців та 57% дівчат мають низький рівень здоров’я. Обгрунтовано необхідність застосування нових підходів у фізичному вихованні учнів навчальних закладів та удосконалення лікарсько-педагогічного контролю.

Ключові слова: школяр, морфофункціональний стан, лікарсько-педагогічний контроль.

Фетисова В.В. КОЛИЧЕСТВЕННАЯ ОЦЕНКА УРОВНЕЙ ФИЗИЧЕСКОГО ЗДОРОВЬЯ ШКОЛЬНИКОВ И ПУТИ УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ врачебно-ПЕДАГОГИЧЕСКОГО КОНТРОЛЯ / Запорожский национальный технический университет, Украина  

В статье приведены результаты исследования уровней физического здоровья учеников старшего школьного возраста. Используется экспресс-система оценки физического состояния Г.Л. Апанасенко. По данным результатов исследования 69% юношей и 57% девушек имеют низкий уровень здоровья. Обоснована необходимость применения новых подходов в физическом воспитании школьников учебных заведений и усовершенствования врачебно-педагогического контроля.

Ключевые слова: школьник, морфофункциональное состояние, врачебно-педагогический контроль.

Fetisova V.V. Quantitative evaluation of the physical health of schoolchildren and improvements to the medical-pedagogical control / Zaporizhzhya national technical university, Ukraine 

In the article it is given results of the research of physical health of schoolchildren high school age. Apanasencko’s express system for the estimate of the physical health is used.  The received results of the research give, what 69 % of boys and 57 % of girls have low level of health.   Was substantiated the necessity for a new approach to physical education of schoolchildren and improvement medical-pedagogical control.

Keywords: schoolchildren, morphofunctional of state, medical-pedagogical control

Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій

Несприятлива економічна й екологічна обстановка, нераціональна організація  навчання, харчування, відпочинку, обмежені можливості для занять фізичною  культурою й спортом, низька рухова активність привели до погіршення стану здоров’я дітей і підлітків у країні [6].

Науково-технічний прогрес та пов’язані з ним зміни в змісті шкільного навчання пред’являють дуже високі вимоги до дитячого організму, що знаходиться в процесі росту і розвитку. Сучасна освіта, наростаюча технологія педагогіки вимагають створення найбільш сприятливих умов для повноцінного розвитку кожної дитини, її адаптації до швидко змінюваних умов інтенсифікації навчання. Збільшився потік інформації, заглибилися програми, збільшилася тривалість робочого дня. Все це призводить до збільшення навчального навантаження, деформації режиму дня, перевтоми школярів, і отже, розвитку функціональних розладів і захворювань [4,5].

На окрему увагу заслуговує наступне. За даними Міністерства освіти і науки за 7 років в Україні на уроках фізкультури померло 14 школярів (Клапчук) [3].

Сформована ситуація вимагає нових підходів до виховного процесу та необхідності запровадження здоров’язберігаючої педагогіки в освітніх установах [5].

Вдосконалення фізичного виховання учнів навчальних закладів України є одним з найважливіших напрямків у системі державних заходів. Тільки при систематичному й науково обґрунтованому лікарсько-педагогічному контролі фізичне виховання буде ефективним засобом збереження й зміцнення здоров’я дітей і підлітків, поліпшення їх фізичного розвитку [2, 7].

Мета дослідження

Визначення рівнів фізичного (соматичного) здоров’я дітей шкільного віку за експрес-методикою Апанасенка Г.Л. та обґрунтування шляхів удосконалення лікарсько-педагогічного контролю на заняттях з фізичної культури.

Методи дослідження

Клінічні (анамнез, загальний огляд); параклінічні (антропометрія, функціональна проба 20 глибоких присідань за 30 с, спірометрія, динамометрія, показники функціонального стану серцево-судинної системи); лікарсько-педагогічні спостереження в процесі занять з фізичної культури. На підставі отриманих даних за методикою Г.Л. Апанасенка розраховували наступні індекси: масо-зрістовий (маса тіла/зріст, г/см), життєвий (ЖЄЛ/маса тіла, мл/кг), силовий (динамометрія *100/маса тіла, %) та індекс Робінсона (ЧСС*АТсист/100, ум. од.). Загальну оцінку фізичного стану визначали сумою балів.

Отримані результати були оброблені на IBM-PC пакетом прикладних і статистичних програм ”Microsoft Office 2010” та ”Statistica 6.0”. Розраховували середнє (М) та її стандартну помилку (m).

Результати досліджень та їх обговорення

Дослідження проводилося на базі 4 загально-освітніх школ міста Запоріжжя. У дослідженні брали участь 314 школярів 14-17 років (9-11 клас). Серед них було 146 хлопчиків та 168 дівчат.

Для визначення фізичного (соматичного) рівня здоров’я ми використовували експрес-систему оцінки рівня здоров’я Г.Л. Апанасенка [1]. Вона складається з ряду найпростіших показників (табл. 1), які ранжовані і кожному рангу присвоєно відповідний бал. Загальна оцінка здоров’я визначається сумою балів і дозволяє розподілити всіх практично здорових осіб на 5 рівнів здоров’я, що відповідають певному рівню аеробного енергетичного потенціалу.

Чим вище рівень здоров’я, тим рідше виявляються ознаки хронічних неінфекційних захворювань і ендогенних факторів ризику [1].

Для оцінки рівня здоров’я ми вимірювали  в стані спокою життєву ємність легень (ЖЄЛ), частоту серцевих скорочень (ЧСС), артеріальний тиск (АТ), масу тіла, зріст, динамометрію кисті. Потім виконували функціональну пробу. Враховували час відновлення ЧСС протягом 3 хв. Отримані результати оцінювали в балах за таблицею. Підсумовуючи бали визначали рівень фізичного здоров’я — низький, нижче середнього, середній, вище середнього, високий.

Оцінка окремих параметрів (у балах) вказує на слабкі сторони розвитку і може допомогти їх ліквідувати: нормалізувати вагу, збільшити силу, життєву ємність легень і т. п..

За даними експрес-методики Г.Л. Апанасенка середній рівень здоров’я спостерігався у 11 хлопчиків з 146 (8±5%). У 34 хлопчиків (23±8%) бали були від 4 до 6 (рівень нижче середнього). А у 101 школяра був низький рівень здоров’я (69±9%).

Щодо показників дівчат, то низький рівень соматичного здоров’я спостерігався у 96 з 168 (57±10%), рівень нижче середнього отримали 60 (36±9%) дівчат  та лише 12 (7±8%) школярок мали середній рівень.

Нажаль, жоден учень не отримав достатню кількість балів, яка вказувала б на високий рівень соматичного здоров’я або хоча б на рівень вище середнього.

За зведеними даними у спеціальній медичній групі серед усіх обстежених займалися 58 (18±10%) школярів, у підготовчий – 148 (47±12%).

Аналіз лікарсько-педагогічних спостережень на заняттях з фізичної культури у школярів спеціальної медичної групи показав, що більшість учнів обмежується або присутністю на занятті, або грою в шахи.

Висновки

  1. При дослідженні рівня фізичного (соматичного) здоров’я 314 учнів старшого шкільного віку загально-освітніх шкіл жоден учень не мав високий рівень або вище середнього.
  2. При лікарсько-педагогічних спостереженнях виявилось що, практично відсутній висококваліфікований лікарський контроль за учнями, що займаються фізкультурою. Лікарський контроль зводиться лише до визначення медичної групи для занять фізичною культурою. Не завжди правильно оцінюються фізичний розвиток, фізична підготовленість дітей і підлітків, функціональні проби. Практично немає систематичного лікарського спостереження, діагностики й клінічної оцінки передпатологічних станів, виникаючих при нераціональному використанні фізичних навантажень на уроках фізичного  виховання. Не вирішена проблема фізичного  виховання  учнів, що мають відхилення в стані здоров’я. Не скрізь функціонують спеціальні медичні групи, не здійснюється  переведення учнів із однієї медичної групи в іншу.

На нашу думку, вчителям фізичної культури доцільно співпрацювати зі спеціалістами з фізичної реабілітації, які мають значно більший досвід в питаннях складання індивідуальних реабілітаційних програм та застосування засобів фізичної реабілітації стосовно учнів спеціальної медичної групи. А в подальшому, можливо, ввести ставку вчителя-реабілітолога до штатного розкладу.

Література

  1. Апанасенко Г. Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека / Апанасенко Г. Л. СПб.: МГП Петрополис, 2003. — 123 с.
  2. Дубровский В. И. Лечебная физкультура и врачебный контроль / Дубровский В. И. М.: МИА, 2006. – 598 с.
  3. Клапчук В.В.
  4. Никитин Б. Л. Резервы здоровья наших детей / Никитин Б. Л. — М.: Советский спорт, 200 – 167 с.
  5. Погадаев Г. И. Организация и проведение физкультурно-оздоровительных мероприятий в школе. 1-11 кл. / Г. И. Погадаев, Б. И. Мишин. — М.: Дрофа, 2006. – 110 с.
  6. Фетісова В.В. Лікарський і педагогічний контроль в системі фізичного виховання учнів та студентської молоді / В.В. Фетісова, О.А. Присяжнюк – Запоріжжя: ЗНТУ, 2010. – 34 с.
  7. Фетісова В.В. Профілактика спортивного травматизму / В.В. Фетісова, С.П.Мирний – Запоріжжя: Дике поле, 2011. – 151 с.