Tag Archives: фізична реабілітація

Home / Posts tagged "фізична реабілітація"

Методичні особливості побудови програм оздоровчого плавання для осіб середнього та літнього віку

Фетісова В.В., к.мед.н.,

доцент кафедри фізичної реабілітації і рекреації ЗНТУ


Анотація

У статті наведені результати анкетування 112 фізкультурників, що займаються в групах здоров’я з плавання, запропоновані принципи побудови програм оздоровчого плавання, рекомендована формула для дозування фізичного навантаження за частотою серцевих скорочень із урахуванням віку й рівня фізичної підготовленості осіб середнього й літнього віку.

Аннотация

В статье приведены результаты анкетирования 112 физкультурников, занимающихся в группах здоровья по плаванию, предложены принципы построения программ оздоровительного плавания, рекомендована формула для дозирования физической нагрузки по частоте сердечных сокращений с учетом возраста и уровня физической подготовленности лиц среднего и пожилого возраста.  

The annotation

In article the results of the questioning of 112 athletes, who are engaged in the swimming health groups are given, the construction principles of the health swimming programs are offered, the formula for dosing physical activity on frequency of intimate reductions in view of age and a level of physical readiness of persons of an average and old age is recommended.


  

Постановка проблеми. Аналіз останніх досліджень і публікацій.

З метою зміцнення здоров’я населення, збереження працездатності, поліпшення демографічної ситуації й підвищення ефективності медико-санітарної допомоги Кабінет Міністрів України затвердив Міжгалузеву комплексну програму «Здоров’я нації на 2002-2011 рр.» [1]. Пріоритетним напрямком програми є розроблення і реалізація міжгалузевих стратегій, спрямованих на пропаганду, формування і заохочення здорового способу життя, поліпшення стану здоров’я населення, зниження рівнів захворюваності, інвалідності, смертності, подовження активного довголіття і тривалості життя, що відповідає лінії політики досягнення здоров’я для всіх в Європейському регіоні ВООЗ [2, 3].

Оздоровчий напрямок відновної медицини включає використання активних занять фізкультурою й спортом з метою підвищення функціональних резервів організму в осіб, ослаблених у результаті несприятливих дій факторів середовища й діяльності. При такому підході перевагу надають фізичним вправам помірної інтенсивності з поступовим її збільшенням [4,5]. Але доведено, що фізичні навантаження корисні тільки за наявністю певних умов. Рядом дослідників були розроблені схеми, методики оптимізації індивідуальних фізичних навантажень залежно від стану здоров’я, рівня фізичної підготовки [4,5,6].

Роль плавання, як діючого засобу в оздоровленні й загартовуванні організму, важко переоцінити. Сприятливий вплив водного середовища на організм людини вивчено в достатній мірі: суттєве зменшення ваги тіла, полегшення відтоку крові від периферії до центру, виникнення стану, близького до невагомості, масажна дія водяних потоків на тіло людини. Дозоване плавання впливає на зменшення ЧСС і поліпшення складу крові, що заощаджує резерви серцево-судинної й дихальної системи, а також підвищує захисні сили організму  [7].  

У силу специфіки занять плаванням в умовах водного середовища кровообіг має ряд особливостей. При горизонтальному положенні тіла полегшується робота серця, тому що в цих умовах не доводиться переборювати гідростатичний тиск крові. Збільшенню серцевого викиду сприяють глибокий подих плавця, участь великих м’язових груп й їх ритмічна діяльність, відсутність значних статичних зусиль, тиск води на венозні судини. У людини в положенні лежачи систолічний об’єм крові трохи більше, ніж у положенні сидячи й стоячи. Тому при плаванні він збільшується в порівнянні з вихідним рівнем у меншому ступені, ніж при інших фізичних вправах. При плаванні виникають менш значні зсуви з боку інших показників серцево-судинної системи, тобто навантаження на серце плавця відносно менше [8].

Поряд із кардіореспіраторною системою, значна роль належить енергетичним можливостям організму. На енергетичний обмін впливають висока щільність і теплопровідність водного середовища, в результаті чого на кожен метр шляху під час плавання витрачається в 5-10 разів більше енергії, ніж при ходьбі з тією же швидкістю. Інтенсивність окисних процесів при перебуванні у воді в кілька разів підвищується, і тіло втрачає додаткову кількість енергії [9].

Проте, на нашу думку, нерозкритими залишається частка питань щодо медичного обґрунтування величини фізичних навантажень та особливостей занять оздоровчим плаванням для осіб середнього та літнього віку.

Мета дослідження.

Виявлення знань, навичок у осіб середнього та літнього віку в групах здоров’я з плавання для запропонування рекомендацій щодо оздоровчих тренувань.

Методи дослідження.

Анкетування, ретроспективний аналіз та узагальнення літературних джерел, педагогічні спостереження.

Результати досліджень та їх обговорення.    

В дослідженні брали участь 112 осіб середнього та літнього віку в групах здоров’я з плавання. Серед них було 67 чоловік та 45 жінок віком від 35 до 68 років Фізкультурникам було запропоновано такі питання:

  1. «Чому Ви вибрали саме цей спосіб оздоровчих тренувань?»
  2. «Що є для Вас критерієм вибору інтенсивності фізичного навантаження при плаванні?»
  3. « Чи звертаєте Ви увагу на дихання під час плавання?»

Як виявилось, більшість респондентів (78%) вибрали саме оздоровче плавання тому, що вважають його найбільш гармонічним, сприятливим та найбезпечнішим видом фізичного навантаження. Серед опитуваних 34% вважають, що саме тренування у воді найкраще сприяють зменшенню надлишкової ваги тіла (переважно жінки). Тільки 20% фізкультурників зробили акцент на тому, що плавання підвищує стійкість організму до простудних захворювань та має загартовуючий ефект, і лише 12% респондентів вважають плавання корисним для роботи серця та сосудів.

Стосовно другого запитання, виявилось, що основним критерієм вибору інтенсивності фізичного навантаження (91%) були суб’єктивне комфортне самопочуття, відсутність задишки, втоми. Лише 7% контролювали свій пульс під час плавання. Проте, 2% опитуваних плавали до почуття різкої втоми.

Усього 6% респондентів звертали увагу на видих в воду під час плавання, хоча це має суттєве значення.                  

У зв’язку з віковими особливостями людей середнього й літнього віку (зниження еластичності стінок кровоносних судин, атеросклероз та інш.) тренування в плавальному басейні повинні проводитися в аеробній зоні енергозабезпечення, тому, що утворення кисневої заборгованості в цьому випадку може призвести до спазму коронарних судин. Це значить, що інтенсивність навантаження повинна бути не вище рівня порога анаеробного обміну. Цей показник аеробних можливостей організму може значно варіюватися залежно від віку й рівня фізичної підготовленості. Найбільш фізіологічно обґрунтованим є дозування інтенсивності навантаження у відсотках від максимального споживання кисню (МСК), що досить точно можна визначити за частотою серцевих скорочень (ЧСС) тому, що між цими показниками існує пряма кореляційна залежність. У починаючих любителів плавання навантаження повинне відповідати 50-60% МСК, а в фізкультурників з багаторічним стажем занять воно може досягати 75-80% МСК, що відповідає рівню їх індивідуального порогу анаеробного обміну. Більш висока інтенсивність занять в оздоровчій фізкультурі вважається недоцільною.

Для дозування фізичного навантаження при плаванні за ЧСС з урахуванням віка і рівня фізичної підготовленості рекомендуємо модифіковану формулу M. Karvonen для розрахунку «робочого» пульсу у воді:

РПВ = [ ( ЧССпор – ЧССсп ) × N ] : 100 + ЧССсп – 17,

де  РПВ – «робочий» пульс у воді, уд./хв1;

ЧССпор  – (200 – вік), уд./хв1;

ЧССсп – ЧСС спокою, уд./хв1;

N – задана величина інтенсивності навантаження, %.

   Діапазон безпечних навантажень, що мають тренуючий ефект,  в оздоровчій фізкультурі, залежно від віку й рівня підготовленості, може коливатися від 60 до 80% Тренування з більш високою ЧСС в оздоровчому плаванні не можуть бути визнані доцільними, тому що будуть мати явну спортивну спрямованість.

Максимальний оздоровчий ефект для людей середнього віку мають тренування з тривалістю 40-60 хв.

 Інтенсивність навантаження визначає й інші фізіологічні ефекти тренування. На початковому етапі (перші 3-4 місяці регулярних занять) рекомендується   60%-ова інтенсивність навантаження. В цей період повинно відбуватися поліпшення суб’єктивних показників здоров’я: самопочуття, сну, настрою та інш. Надалі, при збільшенні інтенсивності навантаження до 80%, спостерігаються позитивні морфофункціональні зміни в організмі. Під впливом систематичних оздоровчих тренувань покращується капіляризація кістякових м’язів і міокарда, підвищуються функціональні можливості кардіо-респіраторної системи, відбувається економізація діяльності серця.

Оптимальна частота занять для починаючих плавати – 2-3 рази на тиждень. Більша частота тренувань може привести до перевтоми й травм опорно-рухового апарату, тому що відновний період після занять у людей середнього віку збільшується до 48 годин. Інтервали відпочинку між заняттями залежать від величини тренувального навантаження. Вони повинні забезпечувати повне відновлення роботоспроможності до вихідного рівня. Тренування у фазі неповного відновлення неприпустимі для осіб, що займаються оздоровчою фізичною культурою тому, що адаптаційні можливості людей середнього, а тим паче літнього віку, обмежені. Чим більше величина тренувального навантаження, тим більш тривалими повинні бути інтервали відпочинку. При триразовому тренуванні (по 40-60 хв) тривалість відпочинку 48 годин забезпечує повне відновлення функцій організму.

Для починаючих оздоровчі тренування з плавання доцільно використовувати  повторний метод навантаження – чергування відрізків плавання з періодами для відпочинку. Під час відпочинку рекомендується виконання видихів у воду (10-15 разів, співвідношення вдиху та видиху 1:5) до достатньо повного відновлення частоти подиху і ЧСС. Протягом першого місяця тренувань пропонуються відрізки довжиною 100 метрів, з початку другого – 200 метрів, на третьому місяці подовжити відрізки до 300-400 метрів. Основним методом тренування для любителів оздоровчого плавання зі стажем  є рівномірний метод (навантаження з відносно постійною інтенсивністю), який сприяє розвитку загальної витривалості. В середньому, через чотири-п’ять місяців від початку систематичних тренувань, пропонується безперервне плавання в рівномірному темпі тривалістю 40-60 хв 3 рази на тиждень.  

Оздоровче тренування рекомендується починати з короткої розминки на суші (тривалість 3-5 хв). Розминка включає вправи на розтягування та розігрів м’язів нижніх і верхніх кінцівок для профілактики травм опорно-рухового апарата. Основна частина тренування складається із плавання оптимальної тривалості й інтенсивності, що забезпечує необхідний тренувальний ефект. В заключній частині заняття рекомендується виконання плавальних вправ зі зниженою інтенсивністю, що буде забезпечувати більш плавний перехід від стану високої рухової активності до стану спокою.

На початку оздоровчого плавання, коли рівень фізичної підготовленості низький і руховий апарат практично повністю детренований у результаті багаторічної гіподинамії, рекомендується плавати способом брас. Плавальні рухи в брасі виконуються під водою й менш стомлюють, на відміну від інших способів плавання. Просування вперед відбувається за допомогою синхронних гребків руками і поштовхів ногами. Вдих рекомендується виконувати на початку кожного гребка, видих у воду збігається з поштовхом ногами. В подальшому, для підвищення рівня фізичного навантаження, рекомендується переходити на інші способи плавання: кроль на груді або на спині. При плаванні кролем на груді плавець виконує по черзі рухи руками й удари ногами. Глибокий вдих виконується наприкінці кожного третього гребка з поворотом голови убік. Після вдиху голова повертається вниз для повного видиху у воду, розподіляючи його на весь час, що залишився до наступного вдиху. При плаванні кролем на спині також, як і на груди, виконуються по черзі рухи руками й удари ногами. Вдих сильний глибокий через рот і видих повільний через рот і частково через ніс.

Вибір оптимальної величини інтенсивності тренувального навантаження, а також тривалості й частоти занять визначається рівнем фізичного стану осіб, що займаються. Індивідуалізація тренувальних навантажень в оздоровчій фізичній культурі є найважливішою умовою їх ефективності. У противному випадку тренування не тільки можуть заподіяти шкоду організму, але й стати небезпечними для життя.     

До початку та під час оздоровчого тренування в басейні рекомендується лікарський контроль, а  також регулярний самоконтроль.

Висновки.

Проведені дослідження показали низький рівень знань фізкультурників-плавців середнього та літнього віку щодо принципів будування оздоровчих тренувань з плавання.

Використання запропонованих рекомендацій допоможе тренерам та любителям плавання уникнути різних ускладнень та підвищити рівень здоров’я.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Постанова КМУ «Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми «Здоров’я нації» на 2002-2011 роки» от 10.01.2002 № 14.
  2. Спортивна медицина України : історія, сьогодення та майбутнє / За ред. проф. В. В. Клапчука та Засл. лікаря України Ю. П. Дехтярьова. – Київ-Дніпропетровськ : Деліта, 2006. – 156 с.
  3. «Здоровье-21 : Основы политики достижения здоровья для всех в Европейском регионе ВОЗ». – Копенгаген : ВОЗ, ЕРБ. – 1999. – (Европейская серия по достижению здоровья для всех), № 6. – 310 с.
  4. Разумов А. Н. Основные направления интеграции профилактических технологий в восстановительной медицине / А. Н. Разумов // Вестн. физиотерапии и курортологии. – 2005. – Т. 11, № 2. – С. 111-114.
  5. Апанасенко Г. Л. Медицинская валеология / Г. Л. Апанасенко, Л. А. Попова. – К. : Здоров’я, 1998. – 243 с.
  6. Мурза В. П. Методи функціональних досліджень у фізичній реабілітації та спортивній медицині / В. П. Мурза, М. М. Філіппов. – К. : Університет «Україна», 2001. – 96 с.
  7. Оздоровительное, лечебное и адаптивное плавание / Морозов С.Н., Попов О.И. [и др.]; под ред. Н.Ж. Булгаковой. – М.: Изд. центр «Академия», 2005. – 432 с.
  8. Коц Я. М. Физиология плавания : Мет. разраб. для студентов, аспирантов и преподавателей / Коц Я. М. – М. : ГЦОЛИФК, 1983. – 41 с.
  9. Головина Л. Л. Физическая характеристика плавания / Головина Л. Л. – М. : ГЦОЛИФК, 1980. – 25 с.

Люди которые создали себя заново

ГолболВопреки диагнозам эти люди не только победили недуг, но и нашли себя в жизни. Накануне Дня инвалида они рассказали, как им это удалось.

25 лет назад на базе днепропетровского предприятия для слепых «Проминь» была создана команда по игре в голбол – адаптированный для слепых людей вариант футбола. Бессменный тренер – Надежда Усенко. Под её руководством команда стала неоднократным призером соревнований различных уровней. Последнее достижение – третье место на Кубке Украины по голболу, проходившему в Полтаве в ноябре 2008 года. Следующей весной – Чемпионат Украины. Сейчас – небольшая передышка, тренировки проводятся 1-2 раза в неделю, по три часа.

Всем участникам на глаза надеваются специальные очки, полностью светонепроницаемые. Внутри полого мяча установлены 6 колокольчиков. Спортсмены ориентируются только на звук. Как и в обычном футболе задача игроков – не пропустить гола. Для этого игроки падают на пол возле ворот, пытаясь закрыть их своими телами. Если во время игры коснулись очков на глазах, – судья объявляет пенальти. «Просто отбитый мяч не засчитывается, – уточняет тренер, – мяч надо удержать в руках. Голбол – это игра, которую они не видят, а чувствуют сердцем. Это настоящие спортсмены!».

«Спорт – это единственное, что я нахожу в жизни»

– улыбается Игорь Белокрыницкий, голболист, – мне папа еще в детстве подсказал, как слепому можно вести здоровый образ жизни. А спорт дает еще и возможность выезжать за границу, общаться, знакомится с такими же, как и я. Моя мечта – параолимпийское золото!

Игорь Чебанов – голболист со стажем. Несколько лет назад он привел на тренировки и свою супругу – Юлию. До появления в семье дочки Ирочки супруги играли в одной команде. Теперь же мама и дочурка «болеют» за папу, гуляя возле спортивного зала.

— В начале тренировок бывают и травмы и ушибы, – говорит Игорь, – но в последствии мы уже так хорошо обучаемся ориентироваться на слух, что серьезных травм удается избежать. Главное – не боятся, и верить в свою удачу.

Актуальні питання післяінсультної реабілітації з супутнім цукровим діабетом в умовах промислового регіону

 

Доцент Фетісова Валентина Валеріївна,
кандидат медичних наук,
доцент кафедри фізичної реабілітації і рекреації ЗНТУ

Однією з найважливіших медико-соціальних проблем залишаються гострі порушення мозкового кровообігу (ГПМК) у зв’язку з високою поширеністю й тяжкістю їхніх наслідків (Ючино К., Парі Дж., Грота Дж., 2010). Третю частину хворих, які перенесли інсульт складають особи працездатного віку, до праці повертається лише кожний п’ятий хворий. Інсульт є третьою за частотою причиною смерті й провідною причиною інвалідності в більшості країн Європи й Америки. Інвалідізація після інсульту в Україні становить 3,4 на 10.000 населення, посідаючи перше місце серед всіх причин первинної інвалідності, до праці повертається 18,6% що працювали, а повна професійна реабілітація, за деякими даними, досягається лише в 7,7% випадків.

У дослідженнях останніх років велика увага приділяється вивченню несприятливих факторів, що впливають на розвиток, клінічний перебіг інсульту, ступінь відновлення втрачених хворими неврологічних функцій й наслідки хвороби (Сусліна З. А., Варакін Ю. Я., Верещагін М. В., 2009; Пірадов М. А., 2009; Гусев Є. І., Скворцова В. І., Стаховська Л. В., 2007; Шамалов Н. А., Бодыхов М. К., Плавновий Н. Ф., 2007), одним із яких є цукровий діабет (ЦД) (Завалій Л. Б., 2014; Танашян М. М., Лагода О. В., Антонова К. В., 2011). Відомо, що у хворих з інсультом поширеність підтвердженого ЦД становить від 8 до 20%, а недіагностованого — від 6 до 42%. Причому на початку розвитку ГПМК можуть бути виявлені різні форми порушень вуглеводного обміну (ПВО) — від «стресової» гіперглікемії до ЦД.

ЦД і предіабет збільшують ризик розвитку інсульту, але ступінь цього ризику, на думку вчених, різна (Ergul A., Kelly-Cobbs A., Abdalla M. et al., 2012; Quinn T. J., Dawson J., Walters M. R., 2011; Icks A., Scheer M., Genz J. et al., 2011; Holman R. R., Paul S. K., Bethel M. A., 2009). Негативний вплив глікемії на прогноз результату судинно-мозкової катастрофи підтверджують дослідження багатьох науковців. Проблема здобуває особливе значення, оскільки в усім світі зростає захворюваність на ЦД серед молодших вікових груп (Stolar M. W., Hoogwerf B. J., Gorshow S. M., 2008).

ЦД не тільки самостійно впливає на формування, тяжкість, перебіг і результат інсульту, але й збільшує основні фактори, які пов’язані з його розвитком — атеросклероз прецеребральних і церебральних артерій, стан вуглеводного й ліпідного обмінів, реологічні властивості крові. Дані фактори у свою чергу сприяють розвитку й декомпенсації ЦД. У зв’язку з порочним метаболічним колом нейрореабілітація при інсультах з супутнім ЦД, є гострою проблемою.

Серед багатьох факторів ризику розвитку інсульту екологічне неблагополуччя регіону вивчено мало, незважаючи на те, що екологічна обтяженість судинних захворювань відома.

Промислові ксенобіотики порушують гомеостаз, пригнічують адаптацію, створюють умови для мозкових катастроф, що не може не відбитися на захворюваності в цілому й інсульту зокрема. В останні роки показники стану здоров’я населення України й Запорізької області погіршуються, одним з факторів ризику розвитку захворювань є вплив несприятливих умов навколишнього середовища. На захворюваність населення Запорізької області впливають наступні фактори: рівень соціального благополуччя території, забезпеченість населення медичною допомогою, промисловий розвиток регіону, соціальна напруженість, економічний розвиток, комплексне хімічне навантаження на населення, біологічне навантаження на населення, шумове навантаження.

Серед санітарно-гігієнічних факторів на першому місці — комплексне хімічне навантаження за рахунок забруднення питної води, атмосферного повітря, продуктів харчування й ґрунтів. У місті виявлені небезпечні рівні забруднення ґрунту (цинк, бензпирен, свинець, нікель, кобальт, кадмій, миш’як й ін.), високі показники забруднення повітряного басейну (пріоритетні забруднювачі — зважені речовини, бензпирен, діоксид сірки, діоксид азоту, формальдегід).

Забруднення атмосферного повітря є головною екологічною проблемою, при цьому провідна роль належить викидам від промислових підприємств та відпрацьованим газам автотранспорту. Галузями промисловості, що вносять найбільший внесок, є чорна й кольорова металургія, електро-енергетичний комплекс й хімія.

Важливо, що об’єктом дослідження є процес фізичної реабілітації з урахуванням основного захворювання (ішемічний інсульт), супутнього (цукровий діабет) та екологічних умов промислової зони, де кожен із зазначених факторів взаємно підсилює вплив іншого. Тому це потребує концептуально нових методичних підходів до здійснення фізичної реабілітації.  

Деякі автори (Mathiowetz V., Bass Haugen J. 1999) критикують розповсюджені в цей час методи лікувальної гімнастики за те, що вони базуються на застарілих, орієнтованих на рефлекс моделях контролю над рухами, що передбачають гальмування патологічних рефлексів і закладку нормального рухового патерна за допомогою периферійно застосовуваних подразників, у той час як з урахуванням сучасних даних про регуляцію рухової функції, варто було б приділяти увагу тренуванню більше складних рухових навичок.